телепередачи и сериалы онлайн
Главное меню
Ще не вмерли, українці!!!

                                   Ще не вмерли, українці!!!                                                                                             
                                                                    Нам треба, народе,
                                                                    Владу в свої руки брати.
                                                                    Свої,  міцні, самодостатні,
                                                                    Громади формувати.
                                                                    Обє’днюватись в громади,
                                                                    як нам буде зручно!
                                                                    А не так, як за нас вирішать,
                                                                    Нам чужі люди!


        Якось  мені  спокійно  вдома  не сидиться, хочу з вами українці враженнями поділиться. А подія, яка спонукала мене,  взяти в руку ручку,  моя поїздка  в місто, щоб здійснити  покупки.  Справа була  в суботу,  що вербній неділі  передувала.  Треба  було  деякі продукти до  свят закупити. Закупивши не все, що потрібно було,  менше по - ловини. Не тому, що продуктів не було, а тому, що грошей не виста-чило.  А взяла я не так мало, рівно триста гривень, та коли побачила ціни,  зрозуміла,  що  той  список,  який  ретельно  вдома  складала, можна  викинути,  бо не стане навіть  на  нагальне.  От без копійки в гаманці;  лише в  кишені  дванадцять  гривень - на  дорогу;  пішла  я задумана на зупинку.
            Чекала  я  на сільський автобус, тай ніяк не могла порахувати, ніби  й  не  купила багато, а грошей немає. До паски якось доживу, а далі, не знаю. А, якщо ще заплачу за воду, газ, світло; то вже дійсно, хоч  вмирай, не буде за що жити.  А  живу  я,  хоч  і в селі, та лише на пенсію.  Живу  в  багатоквартирному будинку,  на  другому  поверсі. Так,  що  живності  ніякої   не  тримаю.  Є,  кіт - «Масік»,  який  також їсти хоче.  Думала,  що  можливо,  економити не вмію, та коли сіла в автобус,  відразу  зрозуміла.  Як тільки  автобус рушив, завели жінки розмову,  всі  бідкалися,  що  гроші  витратили,  а  везти,  нема  що додому.  
          Так, слово  за  слово.  Про газ, світло, воду.  Згадали  про канал «112»,  про  виступ  Ю.Тимошенко на програмі   «Шустер».  Хвалили Тимошенко,  як  гарно розповіла,  де саме нас надурили.  І, саме це, мене  зачепило,  як  то  кажуть -  за живе.  Так,  я  згідна,  що  Юлія Володимирівна, все  дуже  доступно  і  зрозуміло  пояснила, та я  б з неї  народної  героїні все  ж не  робила.  Як на мене, то не все так, як народ бачить. Як то кажуть, після бою руками не машуть. То якось, наче, як  Дон Кіхот, який з вітряками воював.  Згідна,  для ознайом – лення, виступ був корисний. Знаю, що фракція «Батьівщина», не го - лосували за бюджет. Але, що народу з того, коли вже закон прий – няли?  От якби  їй  вдалося запобігти, підняттю тарифів, отоді можна погодитись,  що  для  народу   зробила  корисну справу.  А  так,  все одно в «день дурня», нас пошили в дурні.
                  Обіцяв нам камікадзе, за нас кулю в лоб прийняти;
                  Та вирішив ту кулю, нам в серце послати.
                  Обіцяв нам економіку в країні підняти;
                  Натомість вирішив у нас, останній гріш забрати!
           Та нажаль, в нашому парламенті, все чомусь так відбувається.  Ну розповіла  на  усю  країну  Юлія Володимирівна,  про ті  прорахунки,  але   жодної  гарантії,  що  нам змінять тарифи. Нам, народу,  треба  не  надіятись на уряд,  а  навчитись  самим   про  себе  піклуватись.  Про  підняття тарифів, вона ж раніше знала, то чому  не  вийшла  і  не  розказала.  Я особисто,  після  її  виступу, ще образливіше себе почуваю. То так, як наче, коли  мене  били, стояла і  спостерігала. А коли, потрібно було надати  мені допомогу,  вона  почала розповідати, як і чим наносились  удари.  На мій  розсуд,  її виступ,  як  померлому - «припарка»!
         Пропіарилась, як завжди. «Народна месниця», знайшла хороб- рість відкрити народу очі, лише після того, як впевнилась, що крісло під прем’єром захиталось. Згадала, ті щасливі часи, коли сама пре – м’єром  була? Появилась можливість повернути собі прем’єрський трон?!
         Чому,  лише  після  того,  як  голова  Держфінінспекції  Микола Гордієнко виступив із звинуваченнями проти А. Яценюка,  вона  появляється.  І  лише після того,  як на підтримку того ж М.Гордієнко виступили депутати  від ВО «Свобода».  До речі,  наражаючи себе на те, що проти їхніх екс-міністрів, уряд розпочав розслідування, щоб залякати,  чи  що?  Та «свободівцям» нема  чого  бояться, тож і вимагають, щоб якнайшвидше створити ТСК і встановити, хто займається зловживаннями. Та  наш  народ  істинних  борців  наче  не  помічає,  на «піарні» слайди реагує. Якщо для Тимошенко, цей виступ - помста, за втрачене міністерське крісло, то для «свободівців» - принципове питання. Хто за добробут народу дбає, а хто - імідж піднімає. Хто за народ, а хто щоб повернути колись втрачений трон.  Тож нам треба навчитись, не на заклики, а на конкретні дії, тих чи інших політиків відповідно реагувати й оцінювати. А у нас, чомусь лише гучні «після промови» народ поважає, а тих хто справи для народу конкретні робить, і не помічає. Отак в омані й опиняємось. Таке враження складається, що наш уряд не з корупцією бореться, а з тими, хто в їхню корупційну систему не вписується.  
              А тим часом, жінки в автобусі, з захопленням Ю. Тимошенко вихваляли.  Мені захотілось сказати:
            Треба слухати не тих, хто штучно українку, з себе зображає;
              А тих, хто щиро - усім серцем, про нас з вами дбає.
           Та  в цей момент водій, спинивши автобус попросив, щоб ті  із  людей,  кому не важко,  покинули салон.  Ями  на  дорозі на стільки  глибокі, що загружений  вщент  людьми, він  рискував, сісти на  мілину. Тож,  довелось  покинути  салон,  і  близько  200  метрів, пройтись пішки.  Коли  ми  йшли  по  калюжах, наповнених водою; в селах  немає  тротуарів;  мені згадалась  адміністративно – терито - ріальна  реформа.  Чомусь  мені  уявилось,  як   наші  діти   до  шкіл будуть  добиратись.  Отак   і будуть трохи їхати,  трохи пхати, а трохи пішки  шлях  долати. Тай я хоч доросла, а ноги замочила. Подумала, що діти осінь,  зиму,  весну;   змушені будуть   два рази в день, отакі перешкоди долати.  І  за тих  15 кілометрів шляху, нам довелось два рази покидати салон автобуса.  А як діти? А якщо не дай боже ноги промоче дитина, то  пів дня  з  мокрими  ногами  змусить  на уроках  сидіти?  Ви  знаєте,  таке  бажання  виникло,  щоб ті,  що так усердно і спішно проштовхують ту реформу,  отак проїхалися!
              А зимою, як наші діти, до школи будуть добиратись?
              Депутити, своїми кортеджами, будуть доставляти?!
         Може б подумали, що перш ніж  ідеї пропихати; треба не лише про «економіку», «фінанси», «владу», «вибори»; - дбати. Як народу з тою реформою, чи дійсно краще буде жити, чи може перше для народу треба умови створити! А коли усі потреби народу врахували, тоді і реформу можна пропихати. Щоб не вийшло, як з тарифами на газ.  Нашому уряду головне проштовхнути, потім звичайно появляться ті, хто піаритися зачнуть, але як завжди, після. А ми будемо, як з тарифами, в реформі виживати, та  їхній псевдо патріотизм спостерігати.
          Тож коли приїхали в село, я поцікавилась: на рахунок нашої сільської ради,  чи перенесуть її, і куди; на рахунок школи; дитячого садка; медпункту!  І ви знаєте,що вияснилось, усі ці установи будуть перенесені   по різних довколишніх селах.  А  сільська  рада,  взагалі буде перенесена в село, за десять кілометрів, та ще й зв’язку з тим селом  ні  автобусом,  ні  залізницею.  Якщо   навіть  добиратися,  то автобуси,  які курсують  в бік нашого села , туди жоден не заїздить. Треба ще шлях в три кілометра пішки долати. Три до сільської ради, три звідти,  а потім ще чекати,  який автобус проїздити буде,  якщо буде?  То,  якщо  в  сім’ї,  дитина  шкільного  віку,  то  їде в один бік. Дитина в садочок, в друге село. Батько на роботу, наприклад в місто. А мама ще кудись, також на роботу, бо на одну зарплату не проживеш. Коли ж додому усі зійдуться???  Згадалась мені вистава «Сватання на Гончарівці». Пам’ятаєте, як дурний Стецько казав: «люди кажуть, що у мене не всі вдома, дарма, колись зійдуться!».  Отак  із  нас дурних Стецьків хочуть поробити, чи що?
          Хотіла я попросити сина, щоб онучка дав мені в село. У них маленький  народився,  то  щоб трішки і дітям допомогти, і мені з онучком якось веселіше.  В їхній однокімнатній квартирі, з двома дітьми, - тіснувато.  Уже  й  кімнатку почала наче на дитячу, у себе перелаштовувати.  Купила  письмовий стіл,  щоб був  для онука, - уроки робити.  Та  відбирають у  мене  радість   і дітям допомогти, і бабусею для онуків побути. Чи зможу я першокласника кожен день автобусами в школу возити? Скільки то мені буде коштувати? Чи буде шкільний автобус? Нічого ж нам не говорять.     
          Позаплановували: то в одному селі, то в другому, медпункт ще в  іншому.  Так сумно мені  стало,  так одиноко себе  відчула,  аж  сльози  з жалю виступили.  Тож,  онука не  зможу взяти?  Як  щось  станеться зі здоров’ям, не дай боже,  де медпункт шукати?  А,  якщо  якусь довідку взяти,  то  який  шлях  і  автобусом, і пішки,  з  моїми ногами  долати.  Та  ще  й  попробуй,  кого треба в сільраді застати! О боженьку люди добрі, та що ж то робити?  Ще не ввели реформу, а  вже  починаю сивіти. Та й про референдум нічого не чути.  Ніхто нічого не говорить, як то все буде?! Може й не так страшно, як я собі малюю. Але, я, щось відповіді ні від кого не чую. Ні  в  сільраді,  ні в канторі.  Всі в «Штірліца» зі мною грають, наче та реформа під грифом «особливо секретно» протікає. Протікає поміж пальці, а в руці лиш мокро. Не розумію, а де те, що обіцяють добре!
         Чим краще особисто мені буде жити? Тим, що одиноко вовком буду вити!   А зимою,  що то буде,  навіть  страшно   уявити.  Та ще й кажуть,  що розцінки  на газ ще не раз, повинні підняти. Село - без сільради;  діти - без школи;   пенсіонери - без медпункту!  Як буду кричати «рятуйте!» ніхто й не почує?!
                      Відберуть у нас - сільраду, у дітей - школу
                      У пенсіонерів - медицину, а далі й корову!
                      Будемо, як Робінзони, зарубки на стовпах робити,
                      А з вікна на чисте поле, з дня в день - дивитись.
          Наш  президент обіцяв,  що  ця   реформа  направлена,  на розвиток села. А, як наші діти зможуть гуртки відвідувати? Та поки то  дитя  додому добереться, ледве ноги плести буде.   А, якщо ще треба батькам по господарству допомогти? То чи легше стане жити сільському жителю?  Ніхто нічого не пояснює.  Президент виступав, говорив,  що  громада  буде  мати  можливість  швидше  приймати рішення. Збільшаться кошти. А хто буде отримувати, « ті кошти»? Те село де є сільрада!!! А те де нема сільради? Щось та реформа, як на мене подібна на весілля, тільки молоду по імені «реформа», чомусь під  «паранджу»  ховають.  А  може  у  неї борода,  у тої молодої?!  От посадять нас за великий стіл. А чи почують нас другому кінці столу? А їсти будемо те, що поставлять перед нами?  І, якщо навіть попросимо, щоб передали те, що нам потрібно, тарілка пройшовши етапи передавання, дійде до нас порожня? А, якщо два бідних  одружаться, то стануть багатші? Як не крути, а вигоди, щось не вбачаю!
                      Перш ніж для народу, щось «добре» зробити,
                      Подумали б, як народ в тім «добрі» буде жити!
                      Реформаторам добре,
                      бо прибутки,-
                      до них будуть поступати,
                     Тим часом село без сільради - буде вимирати!
             Перше ніж такі кардинальні  реформи приймати, треба подбати про людей, чи дійсно їм буде краще?!
             А може ця реформа проводиться для того, щоб кошти на підтримку АПК (аграрно-промисловий комплекс) отримували не окремі фермери чи одноосібні господарства, а кілька десятків великих  (холдингових). Чи   не здається  вам  народе, що в такий спосіб, реформатори намагаються сконцентрувати в своїх депутат- ських руках всі наші паї? От, на полтавщині 43 тис. фермерських господарств і 600тис. одноосібних. А натомість, буде лише кілька десятків, так званих міцних, великих. І от буде десь там наш сіль - ський фермер, сидіти за великим весільним «родинним» столом, так як бідний родич, на самому краєчку. А, як не вистачить у нього «зв’язків», щоб докричатись? Що буде з нашими паями?  Переда –дуть  більш  крикливому?! Хто пояснить, як то буде? І так, до що раз «крикливішого» фермера,  наші  паї  будуть  переходити?!   Глядиш,  і   до  Києва дійдуть!!!  І будуть, наші паї у нас наче й під носом, а доторкнутись - «зась»!!!
         По всій  Україні,  згідно з адмінреформою більше одинадцяти тисяч  сільських  рад,  перетворяться  на 400 одиниць  місцевого самоврядування.  Це ж,  в  скільки  разів  менше?  Я згідна, краще менше, та якісніше. Але ж,  якісніше!!! А якщо якісніше нам роблять, то чому так ретельно приховують нашу вигоду, і так,  нашвидкоруч пропихають?  Ой  людоньки,   та   це  щось на колгоспи «совєтські» подібне. Так, в «совєтських колгоспах», роботу хоч давали. А тут, що буде? Де зможуть звільнені з закритих закладів люди, собі роботу,  в  селі знайти.  А  ті,  кого  згідно  реформи звільнятимуть, наприклад у нас в селі,  якраз  проживають  в   таких двоповерхових будиночках, як і я. Навіть свого господарства не мають. То їм, ще сутужніше буде,  як мені?  Можливо,  перш  ніж   такі   перетрубації робити, для людей міні-фабрики чи міні-заводи побудувати? От в нашому селі є тут фермер, чому не зобов’язати його, щоб з ферми не возив молоко бозна куди, а створити міні-завод. Ми молочні вироби дорожче, ніж в місті купляємо. Є  у  нас  в  селі  садки  яблуневі,  а ми їдемо в місто, щоб яблука купити, тому, що в сільському магазині і дорожче і вибору ніякого. Чому ми вирощуємо у себе «під носом», а купувати дорожче ніж міський житель мусимо. Чому би в нашому селі плодоконсервний завод не побудувати. Щоб не возити туди - сюди, а тут же на місці переробляти. І людям робочі місця, і нам дешевше продукція -  готова. Якщо б життя на селі зробили таким, щоб люди з міст прагнули в села переїздити, ото я розумію, що уряд про село дбає. А зробити так, щоб сільський житель залишився без елемен –тарних  засобів  до  існування,  щось  дуже вже на знищення села  схоже.
            А  найголовніше,  що мене турбує,  чому цю реформу намагаються нам нав’язати, так би мовити поза законом. Бо згідно Закону  «Про добровільне об’єднання територіальних громад» розділ ІІ, стаття 5, пункт 6 звучить: «Договір про б’єднання територіальних громад в одну громаду підписується відповідними міськими, селищними, сільськими головами суб’єктів, що об’єднюються, та вноситься на затвердження відповідних місцевих рад територіальних громад». Чому ж не проводяться громадські слухання в селах, чому жодної інформації не вдається довідатись ні в кого? І чому не хочуть вислухати думки простих селян, які вимушені будуть потім у тім «добрі» жити?  Треба   нам  люди  якось  про себе самим подбати, щоб потім не було, як з газом. Не слухати, як депутити, припарки  «піарні»  один  одному прикладають.  Самим  про  себе дбати, і щоб про нас не забували,   про себе нагадувати. Включатись в життя вчасно. Вимагати від наших обранців, щоб про тих, хто їх привів до влади; про тих, хто їх годує; про тих, хто воїнам на сході допомагає, - вони в першу чергу дбали;  а не  лише про власні  вигоди! Чи може нас уже списали???
             Влада намагається до 15 липня 2015року загнати нас в «новітні колгоспи». Чи за це, наші діти, на євро майдан виходили? Чи за це, наші найкращі сини кров проливають! Щоб ми при захмарних тарифах, відрізані від світу, позбавлені засобів до існування - повимирали? А куди вертатись з фронту наші сини і доньки будуть? Вони ж в окопах мріють повернутись в свої сільські родини, де затишно й спокійно. А, як будемо на «прививки та припарки піарні» в уряді дивитись, то чи будемо мати з чим дітей з фронту зустріти?  Нам треба навчитись на випередження реагувати. З повагою до всіх сільських трударів, звертаюсь: поважайте себе! Досить ми натерпілись всяких бід! Чи не настав час про себе подбати!!! Нашому уряду, про себе нагадати!!! Ви лише гляньте,  на  наших  волонтерів.  Ви  лише  гляньте,  на  наших добровольців. Невже ми не здатні самі для себе вирішити з ким нам вигідно об’єднатись, і що зможемо вже об’єднавшись, організувати. Чому нас повинні об’єднювати якісь дядьки, які навіть не вважають за потрібне поцікавитись, як ми живемо. Є села,  так би мовити міцні. В яких є і ферми, і поля, і садки,… . А є зовсім бідненькі. Тож, якщо ті розумні дядьки, не знаючи що до чого, об’єднають кілька бідних сіл в одну велику громаду, то будемо мати не кілька бідненьких сіл, а «обдну велику бідну громаду»! Ні, ми самі повинні вирішувати, чи вартує нам приєднуватись до когось, чи до своєї громади приєднувати якесь з сіл!
             Та ми здатні такі громади організувати, самі  для себе, що до нас приїздити з європи, по досвід будуть!  А не ми, за чужими правилами, повинні свій устрій будувати! Ми українці, народ - цілований Богом!  Не потрібні нам в хаті чужоземні правила. Піднімаймося, єднаймося, вимагаймо поваги до себе. Борітеся -  поборете! Нам Бог помагає!   А  наш уряд  нехай знає : «Ще не вмерли, українці!!!».
(З повагою до всього українського селянства Орися Бич)




Внимание! Обратите внимание что если вы используете разного вида блокировку рекламы, то данное видео имеет возможность тормозить или вовсе не показывать. Для качественного воспроизведения видео просим отключить блокировку рекламы.

Ще не вмерли, українці!!! предлагаем Вам в хорошем HD качестве. Донести лучшее видео это главная наша задача. Если Вам не понравилось или видео "Ще не вмерли, українці!!!" и вовсе не работает, тогда предлагаем Вам сообщить об этом или в комментариях или и в самую службу поддержки. Если здесь нет видео значит оно было удалено по просьбе правообладателей.

  • Категория:
  • Рейтинг:
    0.0/0
Обратите внимание что Ще не вмерли, українці!!! всегда можно в хорошем качестве, а именно в HD. Также мы предлагаем скачать данное видео или поделится им в социальных сетях. Всегда качественное видео ждет вас на нашем сайте. Большинство видео расположено на видео-хостингу в котором нужно просматривать рекламу. Но мы стараемся расположить видео с хороших качественных ресурсов. Ще не вмерли, українці!!! придется с просмотром рекламы.

Сайт был создан для того чтобы пользователям сети интернет донести телепередачи, сериалы или фильмы в записи. Наша команда это еще совсем свежий коллектив. Наша цель это донести для нашего пользователя информацию в лучшем качестве в формате стиля HD, видео которое он стремится пересмотреть. Наши видео-файлы заливаются на видео-обменники это снижает риск возникновения конфликтов с правообладателями. Контент телепередач это передачи как российского региона так и украинского. Самое главное єто то, что пересмотреть наш контент вы сможете почти сразу после того как он попадет в эфир одного из телеканалов.

Уникальный и качественный контент, а именно Ще не вмерли, українці!!! ждет Вас в самом хорошем качестве в котором есть возможность его предоставить. На Вас ждут готовое видео которое вы имеете возможность посмотреть прямо сейчас. Все видео проверено качественными антивирусами и это дает Вам большую надежду на то что в нас Вы чувствуете себя в безопасности.

Дорогие правообладатели авторских прав на контент, который расположен на сайте. Если вы обнаружили что контент, который возможно смотреть, находится на сайте без согласия обоих сторон либо он нарушает авторские права на трансляцию, просим Вас обратится к Администрации. Мы примем все меры для того чтобы устранить конфликт. Большая просьба не вмешивать компании Google и Yandex без урегулирования проблемы с нами. Пишите нам: vofflinenet@mail.ru
загрузка...
загрузка...
Загрузка...

Популярное видео

Смотреть онлайн Давай поженимся эфир от 24.10.2016 24.10.16
Смотреть онлайн Про футбол 2+2 эфир от 30.10.2016
Смотреть онлайн Україна - Сербія пряма відео трансляція эфир от 15.11.2016
Смотреть онлайн Подробности недели эфир от 24.10.2016 24.10.16